Главная Духовный опыт З повагою Наталя Н.
З повагою Наталя Н. Печать E-mail
Автор: angels   
25.03.2013 21:42

Моя історія сцілення почалась ще у 2011 році. За 4 місяці до того у мене все було гаразд в плані здоров’я.

А вже у вересні  2011 року я самостійно натрапила на гульку в правій молочній залозі. Вона вже мала форму грецького горіха. Не дуже охоче я поїхала на мамографію до Вінниці. Як всі пам’ятають,  нам наставники не раз наголошували про обстеження двічі на рік на УЗІ. Так ось, після обстеження лікар довго не хотів говорити діагноз. Я сама його оголосила, а він вже підтвердив і порадив негайно операцію.  У мене був рак. Я не була шокована, бо десь на підсвідомому рівні я знала це. Звісно,  я відмовилась. Чому? Тому що років з 5 назад  наставники  всіх бажаючих навчали  системі  Рийки.  За цією системою  в рамках набуття власного досвіду   я лікувала сама себе, категорично відмовляючись від операції.

Рак – хвороба кармічна й не проста, яку ми самі собі заробляємо своїми вчинками в минулому й сьогоденні.  А  інтуіція мені підсказувала, що якщо я погоджусь на операцію , то з лікарні я вже не вийду. Що й підтвердили пізніше наші наставники . Всі молитви та практики по невідомим причинам лише збільшували пухлину. Ось так  лікуючись самостійно й з допомогою ангелів, я дотягнула до травня 2012 року.

Положення ставало критичним  тому, що  залишилась одна метастаза, яка йшла в напрямку легені.  Операція ставала просто необхідною.  Я знову почала опиратись  та відмовлятись, й сказала про це рідним. Вони були шоковані. А я просто  хотіла, щоб гроші не витрачались даремно, а хоча б якісь копійки залишились сину на навчання. Адже нас батьки лише люблять, а бережуть ангели-хранителі. Мені не страшно було залишати рідних  та Землю, про них потурбується Господь. Ми странники  в этом мире ( писав хтось з мудреців). За великим наполяганням наших небесних вчителів й кількома важливими поясненнями суті тих процесів, що наближались ( завершення 2012 року та інше) я врешті – решт погодилась.

За цю справу  взялась  я дуже активно.  За порадою вчителів за дві неділі я мала домовитись про операцію та знайти лікаря. Завдяки Тетяні , всі організаційні земні питання швидко  владнались.  Саме тут і почались  загадки. В призначений термін я почала серйозно хворіти на інфекційні хвороби і не могла зібрати потрібні документи . Операція відкладалась. На останок я захворіла  ангіною й щоб прискорити процес одужання,  я купую в аптеці гомеопатичний препарат «Вокара». Випила я його лише кілька крапель , а через кілька годин вночі мені стало зовсім зле. Горло душило, а ніздрі забивались і не було чим дихати. Лікувати не було чим. А наші лікарі як допомагають ви самі знаєте. Ось тут я згадала про подарунок святих – камінчики із зображенням Серафіма Саровського. Наклеївши їх  пластирем на лоб та горло ,так і дожила до ранку. За допомогою інтернету – перевівши латинські терміни рослин мене вразив склад ліків і жахнулась. В ньому були майже всі сильнодіючі яди (беладонна. фітолакка, яд южноафриканської змії сурукуми та ртуть Ганемана). Хто не лікар – це все дуже отруйні речі. В кінець я отримала велику алергію на все, що завгодно.  Одного дня мені дзвонить Галина  К.  й говорить, що наставники  сказали  терміново до 17.06.2012 р зробити  операцію.

Я була в шоці. Це мало часу. Але завдяки ангелам в назначений час прибула до лікарні.

Подивившись знімки лікар не повірив, що в мене рак. Адже аналізи я робила в приватній клініці.  При відмові від операції у них, вони мені не віддали мої перші аналізи. Тому доказати не було чим.   На той час розшифрувавши частково аналізи  по інтернету я точно знала, що наставники праві й метастаза рухалась в бік легень та була на 1 сантиметр від них.

Перед тим,  як їхати на Вінницю перед ранком  у мене було сновидіння.  У вікні перед собою я бачу силуєт якогось чоловіка у військовій формі й досить високого. А на мені лежить солдатська довга шинель часів другої світової війни. І тут я почула голос незнайомця. Він сказав, що я його знаю та й переходила межі життя і смерті не раз. Я йому дуже зраділа й відповіла,  що нема тут чого голову ламати,  бо ти смерть, хоч і без коси.  Я попросила його забрати мої болячки, шинель та карму і залишити мене. Коли я вже зовсім прокинулась то відчула, як з моїх клітин буквально витікали  потоком букв та цифр в небо. Це тривало кілька секунд.

Під  враженнями від сну я й поїхала в лікарню. Приїхавши оформлятись в стаціонар ,я дізнаюсь, що всі мої документи пропали разом з карткою . Знаючи. що  мушу потрапити на операцію саме в ці дні, я підняла скандал  і сказала, що піду до кого завгодно, а в стаціонар ляжу. Мене попросили зачекати до 11 години на дворі. На лавці я заспокоїлась, махнула на все  рукою й сіла читати книгу. Хай буде, як Бог дасть.  В 11 в кабінеті мені вже вручили всі оформлені документа та вибачились. Сюрпризи таки не закінчились і наступним  став день операції . Він був самим несприятливим в місяці  і   не для операційних втручань.  Я довго сперечалась з лікарями. Але вони були категоричні. Некращою була й новина, що   потрібно  зняти й хрестик та залишити його в палаті. Ставало не дуже  весело.  Дякуючи жінкам в палаті, проводи вранці на операцію були просто чудом. Ми дружно читали ранішне молитовне правило та інші молитви. Запросивши  ангелів на операцію і довірившись Господу пішла на операційний стіл. Саму операцію я не пам’ятаю.  Після операції на яку я пішла лише  з кількома необхідними операційними інструментами та 4 банками ліків  без антибіотиків, бо алергія ( список у лікарів складає 40 найменувань) я почала звонити  Галині К., щоб спитати  як все пройшло .  Вона повідомила, що наставники сказали,  що  при  невдалих аналізах краще   погодитись  на лучі, а не на хімію. Я знову попросила  Галину перепитати  вчителів і спитати  як мої справи. На наступний день  мене привітали з вдалою операцією та нормальними аналізами. Раку не було взагалі.  Порадувало й те, що на операції був присутній  святий  Кіпріан (хто не знає історію цього святого, я радила б почитати). Довго мене не покидало почуття тривоги й сумнівів. Невже я здорова.

Через 2 дні після операції, мене відправили до дому. Ось так з трубками, відкритими ранами та набором знеболюючих  я в автобусі поїхала додому. Можливо я щось зрушила з місця, бо вже в неділю мені стало зле  і  по дому я не ходила. Тут знову втрутились небеса й до моєї мами прийшла людина, яка на щастя працювала операційною медсестрою в Літині. Побачивши, що мені зовсім погано вона промила рану і сказала, що й надалі допомагатиме. Завдяки їй я не отримала зараження і почала одужувати.

Шлях мого одужання триває й досі, хоча прошло 10 місяців. Він теж нелегкий, але це вже інша історія.

За що я буду дякувати все життя  Господу та ангелам можна розповідати  ще довго.  У нас людей не вистачить ніяких слів подяки Господу та його ангелам за їхню щохвилинну допомогу, охорону та поради. Скільки заради цього працює ченнелерів в різних країнах світу та видається книг для нас, щоб ми наблизились до Бога думаю відомо всім. Адже це нелегка  виснажлива щоденна праця.

Дякую також і за свого сина, у якого була початкова стадія лейкемії та з дитинства погано працювала підшлункова залоза. Без жодної хімії, лучів та таблеток небесні наставники  так перебудували організм сина, що від хвороб  лишились лише незначні наслідки. По своїй скромності наставники мені цього не сказали  і про це я згодом випадково почула від одного  лакаря, який бачить тонкий світ.

Дякую всім, хто приймав участь у моїй долі та постійно допомагав  як міг. Велика вдячність небесним  та земним вчителям та ангелам різного рівня за їхню постійну увагу та турботу, яка продовжуеться й сьогодні.

З  повагою  Наталя  Н.

 
Интересная статья? Поделись ей с другими: